Сіроманчик
Поплили в минуле романси
Кохання палаючих сліз.
Роками трухлявіли шанси…
У спогади зайчик проліз.
Веселий він скаче між лунок,
Шукає для сміху причин.
Весни шалунець, що без думок,
Смішить старість згорблених спин.
Ой, Господи, ще б молодичку,
Якусь своїм тілом зігрів,
Та заєць узяв смішну звичку:
Регоче він так, аж зіпрів.
І це тільки з мрій обережних,
Я вже про реальність мовчу.
Хай лине життя в горизонтах безмежних,
І думками з ним полечу.
