Спиваюсь дощами
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Спиваюсь дощами, розбавлюю волю стіною,
Візьму білий аркуш, подивлюся небу у очі.
Я хочу триматись за хмари одною рукою,
І знов перестати боятися глупої ночі.
Замовкла весна. Перебрала всі сумніви й втоми...
Душа піднімається вгору й співає.
Казали, людина - це дім. То коли буду вдома?
Це навіть ті зорі іще достеменно не знають.
Прошу тебе знову, не знаю, як тебе звати,
Я знаю, так само, як я, ти наївно шукаєш.
Дозволь лиш зустрітись і просто тебе обійняти,
А ти моє серце в цей час у руках потримаєш.
