Я ледве втискаюсь у твій щоденник
І ніби нагадую: я ще є!
Така собі вперта нота бене,
Таке недочитане і твоє.
Я вже не дівчисько – я літня пані,
Та все ж потребую твого тепла,
Щоб вічні томи карколомних планів
Для нашого «разом» колись відклав.
Часи-бо лукаві. Настане хвиля –
Поглянеш: немає мене ніде,
Закриєш щоденники всі безсило
Й, зітхнувши, шукати мене підеш.
А я – не поряд, а я – не звичка,
Я лиш на полях твоїх була.
Ти потребуватимеш мого обличчя,
Як я – тебе, коли ще жила.
Дрогобич, 15.04.2011
