01.07.2017 01:58

для всіх

381

5 | 5

 © Ганна Коназюк

Легіт

Клени, клени, мовчазні велети.

Літо босоніж крутить велика.

З-під руки волосся пручається,

Вітер до нього залицяється.

Цвіркуни лаштують вже скрипки,

Сонце змотує в клубок нитки.

Залишилося дві-три прядки,

Ну, а потім у ліжко, спатки.

Але ж місяць той іще гуляка,

Одягнув метелика і фрака.

І сміється солодко, звабливо,

Мабуть, я не втримаюсь – не диво!..

Відпущу побавитись волосся.

Вітер це й чекав, мені здалося.

Скрипалі заграли для легота,

Лише клени мовчазні велети…

Київ, 30.06.2017