Тиша
Змішаний вірш
Був Час,
Що познайомив нас,
Тоді приховували
ми
Кохання
Від Імли…
В той час,
Здавалося,
Дивилися на нас
Ворожі очі – шпигуни…
Вони
Дивились
Звідусіль,
І роз’їдали,
Наче сіль.
Розмова наша
найтихіша
Була для тебе
Блискавиця –
Громовиця.
Ти перелякано вмовляла:
«Тихше, тихше,
Нехай нас Доля приколише!»
Тепер
В минулому
Усе,
Порозкидав
нас
Вихор...
Насправді –
Тихо все,
Все – Тихо,
Зовсім
Тихо,
Зовсім!