17.07.2017 14:21
для всіх
561
    
  7 | 7  
 © Олена Вишневська

...моє море...

...моє море...

Хлюпочеться море… 

Воно мені знову наснилося.

«Привіт, моє море! В мені твої хвилі – ключі.»

Розсипався біль на папері у знаках кирилиці.

«Привіт, моє море… я в іншого сплю на плечі…»


Я кутаюсь в ковдру, приховую і переховуюсь -

Стонадцята спроба за безцінь віддати жалі.

Між двох паралелей за право на вдих розраховуюсь

Собою ж, допоки не зійде рахунок в нулі.


«Привіт, моє море! …нікому ніхто... тобі нІколи…»

У водах твоїх не лишають слідів кораблі.

«А я тобі – ким, моє море? Бо ти мені – іклами.»

/ …заради безодні в тобі відрікалась землі…/

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.07.2017 00:09  Олена Коленченко => © 

В улюблене ....без слів...)

 19.07.2017 19:47  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш. Хоч в іншого на плечі спати - то сумно до болю. Вже тому, що він у вірші зветься "іншим"... Нехай щастить.

 18.07.2017 20:15  Ковальчук Богдан Оле... => © 

Дуже класний вірш. Особливо сподобалося римування ближче до кінця. Майстерно!

 17.07.2017 15:45  Панін Олександр Мико... => © 

Море:
«Тоненька Стеблинка,
Маленька і лагідна панна,
За тебе хвилююсь,
За тебе турбуюся я.
Хороша,
хоча й неслухняна,
Ти вся – укохана,
Дитинка моя!»