...моє море...
Хлюпочеться море…
Воно мені знову наснилося.
«Привіт, моє море! В мені твої хвилі – ключі.»
Розсипався біль на папері у знаках кирилиці.
«Привіт, моє море… я в іншого сплю на плечі…»
Я кутаюсь в ковдру, приховую і переховуюсь -
Стонадцята спроба за безцінь віддати жалі.
Між двох паралелей за право на вдих розраховуюсь
Собою ж, допоки не зійде рахунок в нулі.
«Привіт, моє море! …нікому ніхто... тобі нІколи…»
У водах твоїх не лишають слідів кораблі.
«А я тобі – ким, моє море? Бо ти мені – іклами.»
/ …заради безодні в тобі відрікалась землі…/
