Не знайдені береги
Щось упало на шибку,
та цілим лишилось скло.
Щось потрапило в око,
та змила усе сльоза.
Щось знесилило душу,
а потім саме пройшло.
Щось не склалось в житті,
та пообіч пішла гроза.
Вже на вишні бурштином
загусла смачна смола.
Чимось нині журюся,
та ранок настане знов.
Я усе проживу,
передумаю, щоб зросла
В моїм серці скуйовдженім
щира ота любов.
І нічого нестерпного,
все як іде – то йде.
І перлинами досвіду
сяє моє вбрання,
А стежина звивається
й далі мене веде.
Я іду й не боюся.
Хоч іноді – навмання.
Кожна зустріч – дарунок.
Розлука - безцінний дар.
Зацікавлений Всесвіт
зоріє в моє вікно.
Мов з криниці, нап’юся
із нього прадавніх чар
І почую вербу,
що про мене молилась знов.
Поцілую їй віти,
нахилені до землі,
Научусь в неї гнучкості
і до життя снаги.
Щось упало на шибку,
та рани нема на склі:
У душі повноводній
