24.07.2017 17:59
для всіх
121
    
  5 | 5  
 © Лілія Батюк-Нечипоренко

Життя із свічад

Це життя - воно все із свічад.

Я іду, заглядаю в горішнє

І пригадую листя торішнє

І відлиглої прикрості чад.

Але нині ні сліз, ні жалю:

Я дивлюся, себе помічаю

У тобі, мов у морі між чайок, 

І приймаю, і знову люблю.

І росте моє серце, й болить:

Кажуть, росту немає без болю...

Я це також приймаю без бою, 

Бо мій біль і мій бій - тільки мить.

Бо життя...

І свічадо нове, 

І безмежний тунель віддзеркалень, 

Де на кожнім розхресті чекали, 

Коли хтось оцю мить проживе.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.07.2017 10:52  Каранда Галина => © 

Майстерно пишете.

 25.07.2017 08:50  Олена Вишневська => © 

Душевна поезія. Дуже близька мені і зрозуміла... Красиво!

 24.07.2017 18:07  Панін Олександр Мико... => © 

Прикрашають Свічада тунель,
Віддзеркалюють Світлом Бузковим...