19.04.2011 10:55
-
399 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Андрій Гагін

Останнє прохання

Маленьке деревце тендітне 

Росте біля дороги, все крислате,  

Ще трішки й оживе, розквітне – 

Весни життя, бажає розпочати. 

Та бачило воно щось злісне: 

Хтось вирішив його зрубати… 


«Будь-ласка, облиш, не потрібно» - 

Стон деревця лине словами. - 

«Я хочу бачити світло, 

Як світ навкруги розквітає. 


Як синє безкрайніє небо 

Дощем заряснить досхочу. 

Як ранок росами встелить 

Зелену весняну траву. 


Я хочу побачить безмежність, 

Коли ще колись підросту. 

Як сонце заходить за вежі 

Високих тополь за версту. 


Я хочу дуетом із вітром 

Ще пісню гіллям шелестіти. 

Маленьких пташок, наче діток, 

Від бурі в собі прихистити…» 


…Те деревце росте і квітне – 

Плоди дає рясні щорік. 

Та гибель їх щоденне дійство 

Коли людина їм вкоротить вік. 



Б.Ц., 17.04.2011

Публікації: Андрій Гагін

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.04.2011 17:17  © ... => Лані 

Дякую! Дійсно - не тільки з деревами!

 19.04.2011 16:03  Лані 

З деревами так часто трапляється і не лише з ними.