Останнє прохання
з рубрики / циклу «Розмова з природою»
Маленьке деревце тендітне
Росте біля дороги, все крислате,
Ще трішки й оживе, розквітне –
Весни життя, бажає розпочати.
Та бачило воно щось злісне:
Хтось вирішив його зрубати…
«Будь-ласка, облиш, не потрібно» -
Стон деревця лине словами. -
«Я хочу бачити світло,
Як світ навкруги розквітає.
Як синє безкрайніє небо
Дощем заряснить досхочу.
Як ранок росами встелить
Зелену весняну траву.
Я хочу побачить безмежність,
Коли ще колись підросту.
Як сонце заходить за вежі
Високих тополь за версту.
Я хочу дуетом із вітром
Ще пісню гіллям шелестіти.
Маленьких пташок, наче діток,
Від бурі в собі прихистити…»
…Те деревце росте і квітне –
Плоди дає рясні щорік.
Та гибель їх щоденне дійство
Коли людина їм вкоротить вік.
Б.Ц., 17.04.2011