Її останнє прохання
перехопило подих і тримає….
ше скільки мордуватимеш її.
здається, що душі в тебе немає.
покинь це все, покинь…
побачив вже, нічого не виходить.
і знов, і знов ти все ламаєш…
така велика купа дров…
була, а зара тільки трісочка, що колить.
сколола гостра їй все серце,
сколола очі, і тепер вона сліпа.
іде до прірви навпростець.
попереду простягнута рука,
але на цей раз душу не врятує….
їй ні за що буде схопитись…
чекай, хіба що за твою брехню…
хіба що за твою нещирість.
за всі твої НЕрозуміння,
НЕзустрічі, НЕпогляди, НЕзради,
НЕпровожання і НЕтремтіння
Вітаю,
«байдужість» здана на «відмінно».
благаю, не треба обіцянок,
тримати їх не в твоїх силах.
просто піди…….без оглядання.
без твоїх слів, без її сліз і без зупинок.
покинь її уже, посеред мрії,
байдужим будь, вона ж її, а не твоя.
покинь її, убогу й божевільну…
коштуй без домішок своє життя….
15.03.2011. 00:09
