31.05.2009 00:00
-
840
    
  1 | 1  
 © Іванка Веснянка

Прохання.

Чому? Питання це одвічне,  

Що мучило тебе колись,  

Твоє прокляття цілонічне 

І зараз шепче... Але ти молись! 


Молись за кращу долю свою,  

За щастя, що торкалося колись 

І ніжило усмішку твою,  

І забирало з очей сліз. 


Що волю не давало страху,  

А для надії залишало шанс. 

Благай, щоб пустота не мала жаху, 

А лише спокою довічного романс. 


Проси собі своє кохання 

І трішки розуміння попрохай, 

Бо, може, через те твої зітхання, 

Що заскладна душа твоя, й нехай! 


Нехай, ти будеш унікалом, 

Інопланетним жителем Землі, 

Життя твоє ще буде фестивалем 

З підтримки й ніжності світів. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!