02.06.2009 00:00
-
866
    
  - | -  
 © Іванка Веснянка

А жити треба...

Так гірко на душі чомусь 

В цю довгождану мить.  

Принести щастя поклялась комусь, 

Колись, де камінь вічності лежить. 


Печаль, вагання, сум і розпач 

Загарбали твоїх очей блакить. 

Нічого, пройде, тільки ти не плач. 

З нового аркуша пора зажить. 


Із порожнечею в душі ти подружись, 

Байдужість нехай стане вірним другом. 

Із ворожнечею світів ти помирись. 

І споріднись з природи духом. 


З вовками до зірок завий, 

Всі почуття віддай для світу. 

А вірність глибоко зарий 

В душі, у ніжному поки ще цвіту. 


Гукай до долі дуже гучно, 

Із пазурів її торбину з щастям виривай. 

Стріляй в удачі ціль ти влучно, 

Любові зернята скрізь розсівай. 


Терпи усе, приборкуй всі вагання 

Та зціплюй зуби, як торкається тебе 

Велика пропасть гіркого страждання -  

Без твої згоди душі воно не забере. 


Борись з усім, що заважає жити. 

З емоцій вибухом в душі гучним. 

Почни невдачі швидко ти косити, 

Доки вони в життя твоє не проросли. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!