А жити треба...
Так гірко на душі чомусь
В цю довгождану мить.
Принести щастя поклялась комусь,
Колись, де камінь вічності лежить.
Печаль, вагання, сум і розпач
Загарбали твоїх очей блакить.
Нічого, пройде, тільки ти не плач.
З нового аркуша пора зажить.
Із порожнечею в душі ти подружись,
Байдужість нехай стане вірним другом.
Із ворожнечею світів ти помирись.
І споріднись з природи духом.
З вовками до зірок завий,
Всі почуття віддай для світу.
А вірність глибоко зарий
В душі, у ніжному поки ще цвіту.
Гукай до долі дуже гучно,
Із пазурів її торбину з щастям виривай.
Стріляй в удачі ціль ти влучно,
Любові зернята скрізь розсівай.
Терпи усе, приборкуй всі вагання
Та зціплюй зуби, як торкається тебе
Велика пропасть гіркого страждання -
Без твої згоди душі воно не забере.
Борись з усім, що заважає жити.
З емоцій вибухом в душі гучним.
Почни невдачі швидко ти косити,
Доки вони в життя твоє не проросли.