Втома
з рубрики / циклу «ми»
Присів спочити... ледь стулив повіки
А в голові звучать не рими, не слова.
Пульсують нерви, кров згустіла цівка
І дихання немов ота труба стара.
Певно стомився? Спека заморила?!
Тече по спині серпень, наче та сльоза!
На дворі штиль. Не дихають вітрила.
Павук сховавсь від спеки десь за образа.
Вповзає ніч... брудненьким простирадлом
Немов рядном холодним тіло укрива.
На ранок знов розпеченим оралом
Чоло мені жар пекла глибоко зора...
