Щемна серцю мить
Квіточка до квіточки –
Вже й вінок сплела.
І милуюсь річкою
Рідного села.
Тішусь зелен-травами,
Що лягли до ніг.
Згадками яскравими –
Батьківський поріг…
Стежка повернула
Лугом до води…
Ще не проминули
Пам’яті сліди…
Тим самим місточком –
Через річку – в ліс!
Як й тоді – віночок –
Оберіг до кіс…
Та ж краса на луках,
І небес блакить!
Після літ розлуки –
Щемна серцю мить…
м.Миколаїв, 18.07.2017
