Річці мого дитинства
Дитинства річко, ти – моя святине,
Розкішна, мила Липо Золота!
Я крізь роки до тебе серцем лину,
Літа з водою плинуть… Ти – все ж та!
Така спокійна і така велична
В своїй красі щоденній – на віки!
Твій магнетизм щораз до себе кличе –
До берегів найкращої ріки!
Твоя водиця – то люстерко неба
У час вечірній і у світлі дні.
І як би лукам тут цвілось без тебе?
І чи б верби без тебе впала тінь?
Ріко-замріє, серця мого втіхо!
Тут юних літ лишилися сліди,
Тут шелест трав такий духмяно-тихий –
Святе причастя неба і води…
Мені тут любо і мені тут мило,
Душі кринице, Липо Золота!
Я знаю, ти завжди мене окрилиш
І привітаєш крізь роки-літа...
м.Миколаїв, 17.07.2017
