Мій дощ...
з рубрики / циклу «Для Душі»
Стікають краплини по склу,
Знайомий мотив барабанить,
з дощем говорю, говорю-
Докупи всі клаптики рвані...
Йому геть усе розказала,
себе до останку відкрила.
Нестримно слова злітали,
З вуст, що досі були німими...
Оголила не тіло-душу,
Увесь біль свій, жагучий щем,
Що роками ніхто не рушив-
Полетіли слова свинцем.
Прохолодна, живильна злива
-Ти жива, моє попелище?
-Може бути, не знаю... можливо.
/У закутках лиш вітер свище/.
Парасолю? Не варто,
Босоніж по калюжах.
Мокра до нитки- пусте,
Вільна! Я вільна, все інше- байдуже.
Залишися зі мною ще.
Я і дощ- це так дивно,
Танцюємо в парі
Лише двом нам відомі "па".
Знайомий мотив чарує і манить
-Все буде добре, Мала!
