24.08.2017 15:42
for all
189 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Світлана Холодна

Мій дощ...

Мій дощ...

Стікають краплини по склу, 

Знайомий мотив барабанить, 

з дощем говорю, говорю-

Докупи всі клаптики рвані...

Йому геть усе розказала, 

себе до останку відкрила.

Нестримно слова злітали, 

З вуст, що досі були німими...

Оголила не тіло-душу, 

Увесь біль свій, жагучий щем, 

Що роками ніхто не рушив-

Полетіли слова свинцем.

Прохолодна, живильна злива

-Ти жива, моє попелище?

-Може бути, не знаю... можливо.

/У закутках лиш вітер свище/.

Парасолю? Не варто, 

Босоніж по калюжах.

Мокра до нитки- пусте, 

Вільна! Я вільна, все інше- байдуже.

Залишися зі мною ще.

Я і дощ- це так дивно, 

Танцюємо в парі

Лише двом нам відомі "па".

Знайомий мотив чарує і манить

-Все буде добре, Мала!

Публікації: Світлана Холодна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.08.2017 17:20  © ... => Світлана Рачинська 
 31.08.2017 17:19  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую! Надзвичайно приємно))) 

 29.08.2017 18:09  Світлана Рачинська => © 

сподобалось, чарівно) 

 28.08.2017 09:21  Тетяна Белімова => © 

Гарна розмова з дощем)) Щира, як усе Твоє, Світланко))) 

 24.08.2017 16:45  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую! ))) 

 24.08.2017 16:42  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний вірш! І танець. 

 24.08.2017 16:25  © ... => Каранда Галина 

Зі сятом! У нас був сьогодні. В перемішку з сонцем)))) 

 24.08.2017 16:01  Каранда Галина => © 

дійсно - "для душі"... хороший вірш, щирий...
дуже люблю дощ...
але сьогодні завтра мені його не треба!)
З святом!