Відкладений вирок
Колись одним смарагдовим очам
Сказав я ніжно « Я тебе кохаю..»
Відкладений той вирок досі пам’ятаю –
«Колись комусь я може серце і віддам!»
Роки, та не роки - десятки літ пройшли -
Я знов побачив ті зелені очі.
І знов заснуть не міг пів ночі
В думках про те, як дивно долі пролягли.
У напівснІ вже, аби душу приголубить,
Небесний голос чув, мабуть у забутті -
«Ти не журись – вона тебе полюбить,
Але вже у наступному житті!»
