Це ще ж не край?
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Так шкода, що Земля не має краю…
Бо був би край – було б куди втекти.
І не кити її тримають, знаю:
На берег викидаються кити –
Шукають край?
Так шкода, що вона тісна і кругла, -
Від «друзів» не сховаєшся ніде.
А береги занесені намулом...
Куди ж мене ця стежка приведе? –
Чи аж за край?
Так шкода, що немає в пеклі раю,
А у раю, напевне, й пекло є.
Піду собі, тихенько пошукаю -
В котромусь з них життя тече моє…
Це ще ж не край?
Лубни, 18-19.08.2013
