03.09.2017 23:16
Без обмежень
329 views
Rating 5 | 6 users
 © Світлана

Байдужість

Колись торкнешся ти, та не мене.

Колись покличеш - й інша обернеться.

Колись спитаєш: "Люба, де ти є?"

Та голос мій лише ввісні озветься.


Зачепить струнами - і забринить сльоза.

І губи затремтять в мовчанні.

Як вранішню траву зріза коса, 

Так і байдужість викосить кохання.


Не клич мене, бо я не повернусь.

Забудь мій голос і моє обличчя.

Ні, не тобі тепер я посміхнусь.

Тебе я залишаю на узбіччі.

Очаків 03.09.2017р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.11.2017 23:02  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за відгук і побажання!

 27.10.2017 14:13  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш, хоч і про сумні душевні почуття. Бажаю чарівних життєвих стежин без болючих узбіч байдужості. 

 15.09.2017 21:39  © ... => Наталія Старченко 

Дякую!

 15.09.2017 19:31  Наталія Старченко => © 

Так, бувають люди, які варті лише того, щоб залишити їх на узбіччі. Вірш чудовий і за формою, і за змістом.

Хай у ліричної героїні подальша доля складається щасливо! 

 04.09.2017 19:04  © ... => Каранда Галина 

Дякую!!! 

 04.09.2017 16:19  Каранда Галина => © 

тебЕ я залишаю на узбіччі...

Чудово! 

 04.09.2017 14:02  © ... => Тетяна Ільніцька 

Хтозна...Довіритися зрадникові та пофігісту дуже важко. А на жалощах щастя не збудувати. 

 04.09.2017 09:13  Тетяна Ільніцька => © 

Гіркі, зболені рядочки... Життя непередбачуване. А може, Ваша ЛГ і захоче колись обернутися, коли її покличуть. Хтозна? 

Публікації автора Світлана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо