Стежка надії
Серед незайманих стежок душі твоєї
Знайду одну, оту єдину поміж всіх
І проростуть на ній білесенькі лілеї
Солоним дотиком осінніх сліз моїх.
На тій стежинці пророщу любов із віри,
Надію теж посію, онде й проросте
Нехай разом плекають ніжно квіто- мрії
І перламутрами кохання розцвіте.
Тремка блакить живильних рос замилування
Ятрить мі душу, наче погляд без словес,
До тебе верну я крізь тернії страждання,
Щоби душа злетіла щастям до небес!
