На тому березі я не знайшов кохання.
Там лише пристрасть і солодкі сни.
Там молодість моя, весна остання.
Пекучі болем, нескінченні дні.
На тому березі закопані бажання,
Занесені водою і гілям.
Коли з тобою бачились в останнє,
Ти говорила: "серце не віддам".
А у очах була страшенна туга
За мерехтливим вогником душі.
А на устах лише слова і згуба,
Бажання боляче дошкулити мені.
Не приходив я більш.Вода забрала переходи,
Бо розлились слова, немов гірські потоки,
І де не стань, скрізь болота й травневі води,
Не пропустили на той беріг бистрої ріки.
Я заховав у серці ту образу.
Пообіцяв, не вернуся сюди.
І начебто забув тебе одразу.
І начебто позбувся назавжди.
Але чому я з тугою дивлюся
На протилежний беріг? Кожною весною
Чекаю, може знову обпечуся,
Очами, в крй наповнених журбою.
На тому березі заховане чекання.
Гойдається в калинових гілках.
Розтоптане, сплюндроване кохання
Розбуджує життя у заспаних квітках.
Борислав, весна 2009
