Спочатку було Слово, а потім вже життя? 

А може, то життя народжує слова? 

Хто першотворець творива творця? 

У чому суть, і велич, і краса? 

А може не було творця? 

І споконвіку слово і життя 

У просторі без часу і знання 

Одне про одного, блукали навмання 

Не зусттрічаючись? Не підкорялися, бо нікому. 

Нема ні часу, ні часів, ні получасів. 

Лишень знесилена пітьма густа, 

Без визначень, без порівнянь, без слів. 

У тій пітьмі зустрілися небоги 

І їхня зустріч вибухом гучним 

Родила міри, полуміри і Богів, 

Які заприсяглися всесвіт сотворити, 

Щоб був для кожного, хто в нім живе зручним. 

Спочатку було слово, і слово було Бог, 

Життя по-нашому. 

Життя без слова, що слово без життя, 

Що дух без тіла, свічка без вогню, 

Що пустоцвіт. У нім зерна нема, 

Лиш горда велич, до поки суховії 

Полями не розвіяли її. 

Що важить слово без життя? 

Напевне, трохи легше пустоти, 

Бо високо підноситься, над всі світи, 

І звідти бачить лиш себе, 

Космічним шумом наповняючи ефіри. 

Що важить Бог, коли уста Його німі? 

І він не може розділити день і ніч. 

І перший день без слова не створити. 

І в хаосі зорю не запалити без слова. 

Слово у Бога - Життя і слово. 

Лише з`єднавшись в дифузію міцну, 

В єдиноціле, дивне Божество, 

До сотворіння світу можна приступити, 

У твориво вкладаючи краплини: 

Життям наповнені слова. 

Дрогобич, 24.04.2011