Твої очі
Знов у очах твоїх я бачу сум,
Ти опускаєш їх так низько,
Неначе в голові твоїй занадто дум,
Що не дають заглянути у мої очі зблизька.
Ти йдеш так заклопотано і швидко,
А погляду ти не показуєш свого,
Тобі нікого навкруги не видно,
Що й говорити про жар серця мого?
Спішиш ти жить, але навіщо?
Так не помітиш ти, можливо, головне:
Чий погляд зупиняється на тобі віщий,
Щось чисте і правдиве в ньому є.
Та щирість і наївність дивиться на тебе,
Ті оченята так беззахисно тремтять.
Ти зміг заполонити їх у себе,
Але хвилини швидко так летять.
Не встигнеш зогледітись ти,
Як ті блакитні два озерця
Захоплять збайдужілості світи,
Які дістануться й до мого серця.
