04.10.2017 20:19

для всіх

366

6 | 6

 © Ганна Коназюк

Зваба

Болить душа за дівчину, що плаче.

Можливо, засмутилася і все.

А осінь, ніби жінка, та одначе

Плаксивою зваблива над усе.

Коли вологі коси верб і клену,

Коли зелені очі у сльозах…

Тоді  у мене серденько до щему

Купається у римах, у словах.

Люблю плаксиву осінь та й і годі!

І холод цей, і сірість дощову.

Але, якщо відверто, не в погоді –

В любові суть. Ось цим я і живу.

Київ, 04.10.2017