Ганна Коназюк Драй
Постріл. Очі в небо. Край.
Хмара. Перша, друга, Драй…
Потім тиша. Крик і мат –
В землю сплюнув кат.
Впало небо. Хмара,
Та що Драй, впала теж…
І немає болю,
І немає сліз, меж.
Закипіло серце.
Слина на вустах, піт.
Ох же й холодно!
Пальці – лід.
А ти грай, музико!
Просто грай…
Пробіжись по жилах,
Аж до хмар, до Драй.
Навіжений вітер
Вп’явсь у чуба. Здер.
І летять планети,
Він – помер.
Київ, 10.10.2017
20.10.2017 09:44 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудова присвята! Відчутно! |
11.10.2017 08:25 Тетяна Белімова => © |
Анічко, дякую за цю чудовий твір про українського поета-неокласика! Він був одним із багатьох українських митців, знищене покоління яких пізніше назвуть Розстріляним відродженням. Належав до п`ятірного грона. Був розумним, талановитим, знав декілька іноземних мов, із яких вільно перекладав на українську. Учився в Колегії Петра Галагана - елітному навчальному закладі для хлопчиків, здобувши стипендію (там тепер Музей літератури), викладав в ІНО. Єдиний із неокласиків не підписав обвинувачувальний вирок на себе. За це був осуджений окремо і майже таємно етапований на Колиму, де й загинув... Усе це і багато іншого я прочитала ТУТ: Київські неокласики / Упор. Віра Агеєва. – К.: Факт, 2003. Зосібна, листи Драй-Хмари до дружини і доньки із заслання. Це неможливо читати без сліз. Він, фактично приречений, усіляко підтримував і розраджував рідних, жартував, будував плани на майбутнє... Оптиміст до останнього подиху... Свій сонет "Лебеді" Михайло Драй-Хмара присвятив іншим неокласикам, передчуваючи ті випробування, які чекали на них у майбутньому, бо всі вони, крім Максима Рильського, загинули... ЛЕБЕДІ
Присвячую своїм товаришам
На тихім озері, де мліють верболози, давно приборкані, і влітку, й восени то плюскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися у них, як буйні лози. 1928 |
11.10.2017 00:26 Борис Костинський => © |
 Сильна робота, пані Ганна! |
10.10.2017 11:51 Маріанна => © |
 Боляче |