04.10.2017 16:33
для всіх
446
    
  9 | 9  
 © Ганна Коназюк

Лікеровий щем

Лікеровий щем

Запитати наважилась в осені,

Раптом голосу десь нема.

Чути флейтою стоголосою

Завиває у сховку зима.


Про кохання, про літо, про доторки

Ніжних пальців до кутиків уст.

День минулий нашіптує потайки:

«Я ніколи вже не повернусь»…


Але ми ніби сестри із осінню

І беззвучна розмова у нас.

Просто гляну їй в очі просинню

Й прочитаю: «Все буде гаразд».


І кохання дозріле, мов яблуко,

Упаде у долоні з дощем.

По-осінньому стримано, звабливо,

Розіллявши лікеровий щем…



Київ, 04.10.2017

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.10.2017 10:33  Дарія => © 

Читати Ваші вірші одне задоволення: цей дуже ніжний, зворушливий, гарний.

 05.10.2017 06:14  Тетяна Белімова => © 

Анічко, люблю Твою лірику))) Так ніжно і трепетно виходить))) А ця розмова з осінню особливо душевна...
Зворушила...

 04.10.2017 20:42  Надія Крайнюк => © 

Чудова у Вас осінь з лікеровим щемом... Треба ж отак написати! Дякую Вам, п. Ганно, за чудову лірику! Хай щастить! 

 04.10.2017 20:02  Савчук Віталій Волод... => © 

як же ж оце так необережно з лікеровим щемом?! я б такий і сам трохи прийняв того нектару! )) а вірш класний!

 04.10.2017 18:28  Каранда Галина => © 

гарно!