Про запобігливу Христину, котра цілує владу попід спину
з рубрики / циклу «Лукаве»
Жила-була собі Христина,
довірлива, мов та дитина.
За Брежнєва те з нею стало -
генсека Христя покохала.
Андропов згодом в Кремль засів,
в душі у Христі знявся спів.
Коли ж Черненка поховали,
Христина цілий день ридала.
За тим з`явивсь моторний Горбі,
базікання приніс у торбі.
У Христі ставсь оргазм в той час,
бо Горбачов балакав - клас.
Подох Союз в лиху годину,
Кравчук очолив Україну.
Христини вивела рука:
"Давайте вірить в Кравчука!"
Кучмі ж Христина прокричала:
"За хліб спасибі Вам і сало!
Хоч стоїте в Москві Ви рачки,
люблю Вас аж до усирачки!"
У помаранч Майдан убрався,
ніхто байдужим не зостався.
Христина розвела базар,
що Ющенко - то божий дар!
А далі бандюка обрали.
В Кремлі про те таки подбали.
Христина радісна була:
"Донбас - усім нам голова!"
Тепер Христину всюди чути:
"Сто років Порошенку бути!
Бо він - суцільний шоколад,
дарма, що олігарх і гад!"
Панове, віршик цей, як пуга.
Авже ж, для Христі те - наруга.
Та не сховаю моє жало,
бо всіх Христина вже дістала!
І, щоб мораль підвести чітко,
скажу Христині: "Мила тітко,
складається не з богів влада!
Холопство - вкрай ганебна вада!"
04-05.10.17р.
