Відлуння осінньої печалі
з рубрики / циклу «Знову»
Спасибі за любов, в якій нема доріг,
Яка ковтає спокій, як ліки від мігрені.
На вулицях думок злітає перший сніг,
Життя скресає світлом на золотій арені.
Спасибі за дощі, в яких нема зими,
Які ще вчора дзвінко сміялися весною.
Хтось вперше через них залишиться людьми,
Хтось скріпить свою віру замерзлою водою.
Я відчуваю бій без власних перемог,
Я не кую вже більше свої мечі зі сталі.
Спасибі за думки, в яких нема тривог,
В яких лише відлуння осінньої печалі