17.10.2017 18:49
for all
632 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Марія Круль

Пізня осінь

Пізня осінь

Сиділа осінь в лісі на пеньочку,  

ПтахІв у вирій сумно виряджала,  

Їй дощик прав вишивану сорочку,  

А холоднеча руки цілувала.

Рядном стелилось листячко під ноги,  

Туман на плечі хусткою новою,  

У мокрі коси довгі як батоги,  

Їй паморозь вплелася сивиною.

Марніла осінь, небо похмурніло,  

Колючий вітер гнав навислі хмари,  

Все одцвіло, поникло, спорожніло,  

Дерева голі, як нічні примари.

Земля заснула cтомлена хлібами,  

Їй колискову осінь доспівала,  

Зима сповиє срібними снігами,  

Ті ниви, що їх осінь засівала. 



16/10/2017

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.10.2017 21:55  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро дякую за увагу до мого вірша. 

 27.10.2017 21:54  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую сердечно. 

 20.10.2017 09:26  Тетяна Чор... => © 

Дуже гарний вірш про осінь! Так тепло відчувся, незважаючи на срібні сніги зими. 

 18.10.2017 08:41  Тетяна Бел... => © 

Прегарний вірш, пані Маріє))) Дуже образно, легко й виразно)))

 17.10.2017 20:06  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую.Пізня осінь трішечки сумна. 

 17.10.2017 19:48  Панін Олек... => © 

Осінь
Урочиста, ласкава
Підводить підсумки, дарує шати. готує землю до сну
Буває сердитою і чарівною,
Чарівниця.