Лісовий цар

переспів балади Гете

Хто скаче повз ліс через холод імли?

Стурбований батько, з ним хлопчик малий;

коня поганяє, час – понад усе:

до знахаря, хворого сина везе.

«Мій синку, побачив ти щось у кущах?»

«Мій батьку, цар лісу з’явився в корчах:

він в срібній короні в густій бороді.»

«Та ні, то клубиться туман по воді.»

«Дитино, поглянь і скорися мені;

веселощів безліч в моїй стороні;

смарагдові квіти, перлини в струмках;

і золотом вкриті палаци в лісах.»

«Мій батьку, цар лісу говорить мені

про золото, перли і радісні дні.»

«О ні, мій маленький, почулось тобі:

це вітер гуляє у кронах дубів.»

«До мене, маленький; в діброві густій

з моїми донька́ми зустрінешся ти:

під місяцем будуть літати вони,

під співи їх ніжні поринеш у сни.»

«Мій батьку, он мавки кивають з гілок:

запрошують з ними піти у танок.»

«Та ні, все спокійно: це біля ріки

похитує вітер вербові гілки.»

«Дитино, сподобався ти нам усім:

по згоді чи силою – будеш моїм.»

«Мій батьку, цар лісу схопив за плече;

він поряд: як тяжко, як груди пече!»

Наляканий вершник стрілою летить;

дитина марудить, дитина кричить;

до знахаря він доскакав… та за мить

в руках його мертвий хлопчина лежить.