На віражах нескорених дилем
У кожного в житті своя стезя.
Її не перейти, не оминути.
І стріл годинника назад не повернути,
Якби ж здобуть всесильного ферзя!
Тримає час у вирії проблем,
Він - як пісок крізь металеві пута.
Іде дорога рівно, знову - круто,
На віражах нескорених дилем...
Не піддаюсь зневірі і жалю.
Іду вперед - добро допомогає!
І навіть біль мене не зупиняє,
Хоч вкотре знаю: крила обпалю.
Впаду додолу, тут же підіймусь,
Шевченка заповіт у серці грає!
Я мушу йти, любов перемагає!
В обіймах перемоги повернусь!
.gif "{#}")