Я тебе перестав розуміти
Ти мене і раніш не старалась,
Нам нема більш про що гомоніти,
За плечима кохання зосталось.
А колись мало всі складові:
Пристрасть, дружбу і вічну повагу.
Пристрасть згасла давно вдалині,
Інше злилось в потворну зневагу.
Верещав я: «Без тебе помру,
Все життя ладен даром віддати!»
Ти принесла одну лиш біду,
Дні щасливі вже марно згадати.
Де нам хімію нову знайти?
Підживити слабенькі флюїди.
Двічі в річку одну не ввійти,
Ми не вміємо вічно любити.
Почуття з чого силу бере?
І куди так незграбно тікає?
Не любіть більш ніколи мене,
Поки серце себе не пізнає…