В ніч...
В ніч...
Автомат на плечІ.
Твої щоки худі...
По стволі
краплями конденсату
рухаються на варту
і зникають в кінці,
випари подихів зжатих,
неначе
напружених в грі.
Перша крапля -
на страту,
в угоду людцям пихатим.
І друга -
за тебе, мати,
за нашу волю, за свято,
яке після нас настане.
У ніч цю, сиру і холодну,
йти на війну - не подвиг!
Я мушу, бо я лиш - пробний,
а завтра - підуть хоробрі.
Я знаю - я не забутий.
Ти пробуєш мене ввімкнути,
як світло в імлу, як бритву -
по горлу лиш протягнути.
Чекаєш, що я повернУся
на всіх вітрилах, до Тебе.
За гавань Твою спіткнуся -
дощем упаду із неба.
Чекаєш, що вітром сильним,
штормами, на морі синім,
прийду хоч в Твоїх молитвах..
хоч у дощах осінніх.
2017р.
