Світи
Але хто?
Хто співає ангелом
над моїм єством?
Може це ти!
Може ти до мого чола притулилась своїм крилом?
Так довго і міцно
ти тримала на волі мене?
Тепер жити вічно?
Облиш,
бо вона пішла,
а без неї зле.
Міріади зірок.
Із своїх долонь
час просіяв увесь пісок.
Я старався пробитися
до вершин,
Доторкнутись
до свіжих твоіх морщин.
Між іншим,
ти уже знаєш,
що я зроблю,
Тоді зачекай,
бо я все проп`ю.
Програю у карти,
чи доміно,
А втім, я не знаю,
чи це не дно.
Пострілом снайпера -
це через край!
Чи вижевеш Ти?
чи буде пекти?
чи знову попадеш в рай?
Нестерпно у грудях
і видно брудні бинти,
Усе ще безсмертна
твоя любов!
І порохом стерта
на дошці мольберта -
уже проступає знов.
