Дві лінії
Наші життя вільні та паралельні,
Ізольовані за аксіомовим склом,
Та по ночах якійсь сбой геометрії,
Схреслює їх безсоромним вузлом.
Ми різні? Та, що ти! Стікає однаково,
Парафін зі свічок, наш вологий секрет,
Запах ванілі з твоїми духами,
Недопите в бокалах J.P. Chenet
За межею ліжка немає нічого,
На простирадлі зійшовся весь Світ,
Смак вінограду, виснажлива
втома,
Вечір спекотний...
Рятівний лід...
Перший дотик, як струмом, пронизує тіло,
Отримує сенс існування Земля,
Стає біле чорним, стає чорне білим,
Доки хочеш ти...
Доки дихаю я...
Наші життя вільні та паралельні,
Блюз роздягає у грудях Весну,
Де вічне і сильне, спокійне й бурхливе,
Дві лінії нас заплітає в одну...