Вже кораблі заснули у портах...
Переспів дворової пісні: “А в нашу гавань заходили корабли”
Большие корабли из океана.
В таверне веселились моряки, ой-ли,
И пили за здоровье атамана.
В таверне шум и гам и суета.
Пираты наслаждались танцем Мери.
Не танцы их пленили, — красота, ой-ли,
В таверне распахнулись с шумом двери...
Під ковдрою блакитного туману,
Пірати розважались у шинках,
Пили і вихваляли Капітана.
Стікала рясно по шибках роса,
Піратів чарувала юна Мері,
Їх вабили і танець, і краса,
Зненацька рвучко розчахнулись двері.
В таверну вдерся хлопець молодий,
В очах вогні суворо вигравали,
Він був гнучкий, високий і стрункий,
Він був ковбой, якого звали Гаррі.
“Гей, Мері, хто це завітав до нас?
Незваний гість, не наш, не з океану,
Я з Гаррі порахуюся нараз” -
Розлігся п`яний голос Капітана.
Зі скреготом схрестилися ножі,
Криваво колихнулося чекання,
Всі знали, що змагаються вожді,
Нещадні віртуози фехтування.
Суворий Гаррі помстою горить,
Він знає — Мері зрадницею стала,
Та в цю коротку, в цю смертельну мить
Вона його ізнову покохала.
Ось на підлогу рухнув Капітан
Зашерхлі губи тихо проказали:
“Помер пірат — хай плаче океан”,
Сльозами збігла кров з ножа у Гаррі.
У гавані чекають кораблі,
Великі кораблі із океану.
В таверну відчайдухи всі прийшли,
Щоб випити за Гаррі — Капітана.