Одного дерева коріння
Той день настане ще і кожен з нас,
Тяжку провину серцем розтривожить,
Як грім з небес, почувши Божий глас:
"О люди, чи не досить смерті множить?!
Найбільшу владу дав вам на Землі,
Щоб мали щастя і життю раділи!
Щоб поруч діти бігали малі,
Зростаючи в любові і надії!"
Та світло розчинилося ущерть,
І губиться добро крізь кожну днину...
Вкриває землю чорна круговерть -
Молитись треба всім нам без зупину!
Молитись треба кожен день і час
За тих, хто в боротьбі поліг за волю,
За тих, чий вогник в серці ще не згас,
За тих, кого чекають так додому…
Важкі часи хвороб і лихоліть
У хвилях обертаються навколо,
О як душа Ісусова болить,
В той час, як смерть знущається спроквола…
Як дітям тим малим допомогти,
Які в лікарні споглядають чудо?
Яким ніколи вже не підрости,
А хтось вважає, що всесильні люди…
Що все належить їм: земля, річки!
Та, що річки? Моря і океани!
Запалюємо ми щодня свічки…
Отямтесь, люди, та зніміть кайдани!
Порвіть залізні пута, зупиніть
Війну криваву, час настав розплати!
І світло заблукале віднайдіть -
Діряві душі треба залатати!
Про це потрібно дбати разом всім,
Згуртовано іти на шлях прозріння!
Земля – це наш єдиний рідний дім!
А ми - одного дерева коріння!
