Сни рудого хом`яка
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
ПОРА СПАТОНЬКИ
Рудий Хом’як в осінню пору
Трудився справно, аж потів.
Трави в нору й зерна в комору
Напхати встиг до холодів.
Вгорнувшись у постелю з моху,
Уклався спати до весни.
Згори Зима йому потроху
Сніжить казкові теплі сни.
ЖОЛУДІВ НЕ ТРЕБА
З дупла наперекір негоді
Несуться Білки, теж руді:
– Агов, Хом’яче, спати годі!
Гайда під дуб по жолуді!
Хом’як крізь теплий сон бурчить:
– Комора в мене й так тріщить…
ЖУРЛИВИЙ СОН
На грядці виросла морквина
Величиною як ялина.
– За щоку не запхну ніяк! –
Журився в сні рудий Хом’як.
СОН БЕЗ ПІСЕНЬКИ
Злякавши хом’якові сни,
Біжить Лисиця з гущини
Та й каже: – Сядь на язичку
Співати пісеньку дзвінку.
Хом’як сховався за горбок
І буркнув: – Я не Колобок!
Прокинувся – в норі пітьма,
Лисиці хитрої нема.
ВИСОЧЕНЬКО
У небі хтось – торох-торох –
Розсипав золотий горох
– Зберу, – Хом’як думки снує,
Це ж, мабуть, збіжжя нічиє.
Хоч височенько! Стриб та скік…
Проснувся, бо відлежав бік.
Мох розпушив, погриз зерна…
– Пшеничка, – каже, – теж смачна…
ХИТРУВАТИЙ СОН
Непроглядної пори
Бродить сон в кутку нори.
Ох, непроханий цей гість,
Ще зерно в коморі з’їсть!
Сни достали хитруваті…
Час добро порахувати!
ЛІЧИЛОЧКА З КОМІРЧИНИ
РАЗ – Одна ячменю жменька,
ДВА – морквина немаленька,
ТРИ – горіхи й шкаралупка,
На ЧОТИРИ – глоду купка
П’ЯТЬ – насіння дрібнувате…
Мабуть, досить рахувати,
Спати час за дня чи ночі,
Бо заплющуються очі…
МЕДОВИЙ СОН
У днину вітряну здаля,
Де виє зимна завірюха,
Дзвінкою піснею джмеля
Стікає сон в хом’ячі вуха.
В пахучих заростях квіток
Застиг медовий холодок,
Ледь чутно дзумкає бджола…
Зима, що сон той підглядала,
Сльозу з бурульки пролила.
Й розчулено в снігу розтала.
.gif "{#}")
