День Новий Займається…
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Прокинулась рано –
Ще удосвіта.
Тільки-но день новий
Займається…
Небо сіріє,
Хмарами супиться.
Раптом – гайвороння! –
Тисячі…
Летять повз моє
Віконце – хмарою.
Кричать навперебій,
А все ж – суголосно.
До воронячого бога
Свого моляться:
СЛАВА… СЛАВА… СЛАВА…
Вони ж бо – вільні, живі.
Необтяжені ані життям
Цим земним, ані думками
Про небесне.
ЖИВУТЬ – о цій порі, на цій землі,
Яка їх годує і прихищає,
І сили дає ЖИТИ.
«Слава Тобі, Земле моя», –
Молюся, мов птах.
На кого ж іще молитися?..