Чорна вуаль...
ПРИСВЯЧУЮ ПАМ"ЯТІ МОГО КОХАНОГО ЧОЛОВІКА...
Я вже без тебе, самотня і одна,
І навіть сліз своїх не помічаю...
Тебе прийняла вічна далина.
а я без тебе, жити як, не знаю!
Чорна вуаль на сплаканих очах,
не можу відпустити твою руку...
Може колись, обіймеш мене в снах,
як вибираєш вічную розлуку...
Болить мене ця рана, так болить,
мій світ усім нагадує про тебе...
Мабуть згоріла свічка... Чорна мить...
І порожнеча... Під самотнім небом.
Відкрий ці очі, так любила їх,
в останній раз, я налюбуюсь ними.
Не вірю, що не прийдеш на поріг...
Ми у світах блукаємо, чужими.
Нас розєднала вічність назавжди,
та я змиритися ніяк не можу...
Ця зустріч буде, тільки мене жди.
цю святість я ніяк не потривожу...
Лариса
м. Львів., 22. 12. 2017.
