29.12.2017 05:25
для всіх
190
    
  3 | 3  
 © Серго Сокольник

Замітають сніги...

Замітають сніги...

Замітають сніги

Що було... І чого не було, 

Та здійснитись могло...

Чи на те була добрая воля?

Без питань, без огид, 

Я твоє відкидаю тепло, 

І гаряче чоло

Покриває снігів парасоля.

По шляхах льодяних

Ти до мене не підеш розута... 

Та і я... Я не міг

Розірвати минулого пута.

Від побачень сліди

Замітають сніги, замітають.

Холоди, холоди

Наші душі чекають... Чекають...

Візерунками скло

Помережила серця зима.

Цілять стріл льодяних

Наконечники з болю розлуки, 

Бо застиглих долонь

Відігріти наснаги нема, 

І до літніх утіх

Ти стежини окремо відшукуй.



 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.01.2018 21:27  Надія Крайнюк => © 

Гарно написано, Серго. Тільки чомусь холодно і сумно стало...

 03.01.2018 12:28  Тетяна Чорновіл => © 

{#}{#}З Новим роком Вас! І Різдвом Христовим!

 30.12.2017 13:53  Тетяна Чорновіл => © 

Вишукано і майстерно, хоч і щемливо.
Сумний період творчості не спішить Вас відпускати. Та в ньому також є свої родзинки. Нехай щастить Вам і надалі!

 29.12.2017 18:08  Георгій Грищенко => © 

Чудово. Майстерно.