30.12.2017 00:46
Без обмежень
80 views
Rating 5 | 3 users
 © Олександр Новіков

Перони

Ти шукаєш правди і твій сніг випадає з присмаком бергамоту, 

Не знаходиш її і він тане видихом перегару, 

І ступінь щирості вкотре отримуєш піднесенням в морду, 

Власних мрій перемножених зопалу в мару.

Ти спираєшся в судженнях на вершково-хмарні масиви

Нехтуючи зонами високого атмосферного тиску, 

Ти проводиш пряму від руки, завалюючи її, криво, 

І зірки в небі твоїм спотворюються описками.

Ти міряєш ночі від повні до повні протяжністю басу, 

Пропускаючи повз увагу падіння рефренів, 

І миті летять ударом чарки об стійку шинквасу, 

Згоряючи змістом у верхніх шарах атмосфери.

Наповнюючи невипавший сніг присмаком бергамоту

Зводячи в спільний знаменник життя видихи перегару, 

Підміняючи ранковим туманом свободу, 

Простроченими новинами скидаючи пару.

І в пошуках правди ти шикуєш світ в дві колони, 

Дихаєш на скло неба і тоді пальцем пишеш:

Ми всі крізь вікно проводжаєм перони, 

Просто дехто із нас виходить раніше




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.12.2017 21:40  Каранда Галина => © 

Думати можна над кожним рядком. Світ у дві колони - таки да. 

Публікації автора Олександр Новіков

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо