30.12.2017 04:39
для всіх
160
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Смітник думок

Розгрібаючи смітник думок, 

Я дивуюсь їх різномаїттям, 

Більшість з них тепер дрібний пісок, 

А перлини передам я дітям.


Хай на сонці їхнього життя

Ці перлини грають кольорами, 

Щоб збулося розумів злиття, 

Їхніх прагнень з нашими думками.


Щоб вони змогли би відрізнить

Серед мотлоху думок перлини, 

І як ми, у спадок залишить

Для розвою мудрості людини.


Хай поповнять храм перлин думок, 

Без яких не можна людям жити, 

Бо не бачить темному зірок, 

А глухому марно в дзвони бити.



м. Київ, 12.06.04.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.12.2017 14:17  Каранда Галина => © 

Вірш хороший. біда в тім, що перлину - думку можна виростити тільки самостійно... ми неохоче приймаємо перлини, вирощені кимось іншим, навіть батьками. І наші діти теж не сприймають наші поради, як щось цінне... може, й на щастя.

 30.12.2017 14:00  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова життєва філософія, втілена в поетичну форму. Тільки не "смітник", а скарб думок. Які б не були думки, вони для Вас єдині і неповторні на якийсь момент, тому й безцінні, дорогі. Вибачте за багатослівний відгук! З останнім рядком-висновком згодна з Вами на тисячу відсотків.