29.11.2014 14:19
for all
94 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Георгій Грищенко

Ковінька

Ковінька по бульвару

Гуляла як завжди

З господарем на пару

Для міцності ходи.


Його оберігала

Немов вона рідня, 

Вночі в кутку стояла, 

Очікуючи дня.


Та якось дня діждалась, 

Господар все лежав, 

Вона захвилювалась, 

Так довго він не спав.


Щоранку йшли гуляти, 

Бульварчиком ходить, 

Знайомих привітати, 

Про щось поговорить.


В квартирі ж нині тихо, 

Господар не встає, 

Мо’ трапилося лихо

І він віджив своє.


Як дід його і тато, 

Яким служила теж, 

Любила їх затято

І вірила без меж.


Гуляла по бульвару

Дві сотні добрих літ, 

Завжди із кимсь на пару, 

Шанована як слід.


Нащадок молоденький, 

Знайшовши у кутку, 

Відніс її стареньку

Зогнить на смітнику.


Він звик не шанувати

Ні старість, ні старе, 

А будуть заважати

У порох їх зітре.


Колись й моє закинуть

Далеко на смітник, 

Дадуть зогнить, загинуть, 

Щоб з пам’яті я зник.


Все зроблене дідами

Кидаємо в сміття

І топчемо ногами, 

Немов мале дитя.


А потім ще й жалкуєм, 

Старе не зберегли, 

Клянемось відбудуєм, 

Це ж прадівські посли.


Ковіньку ж цю стареньку

Таки хтось підібрав, 

Ходив він помаленьку, 

Її на поміч й взяв.


Його оберігає

Немов вона рідня, 

Вночі в кутку чекає

Господаря і дня.


Ковінька по бульвару

Гуляє як завжди

З господарем на пару

Для міцності ходи.



м. Київ, 18.06.08

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.12.2014 14:31  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за оцінку. 

 29.11.2014 16:50  Тетяна Чорновіл => © 

Щемливо! Хоч і з хепі-ендом для ковіньки...