Різдвяне
Різдвяний ранок.
О, Господи, яка небесна синь!
Як в піднебесся кличуть білі хмари!
(У Віфлиємі у людської пари
небесний народився Син.)
Радіє люд пророцтву, що збулось,
що народився світ спасенний, нóвий!
(Чекатиме ще довго кущ терновий:
голівку не тримає ще Христос)...
Дари волхвів.
(сонет)
«Ці двоє були наймудріші...»
О. Генрі
Волхви – жінок збирати одяг змушують:
примірювати кофточки, спіднички,
ретельно, по дитячому зворушливо,
шукати біжутерії дрібнички.
Ловити в шафі все туди запущене:
взуття, дублянки, шляпки, рукавички.
Водночас з тим, провадження порушити
за фактом, що улов цей – невеличкий.
Нарешті одягнутися – досягнення!..
Мене зворушує наївне прагнення
подобатись. Різдво – й обновки будуть…
Приймаючи покірно звинувачення,
лукаво сподіваюсь на пробачення,
до черговóго «виходу на люди»…
Кішка
На зупинці тишком-нишком
на ослоні всілась кішка.
Хто – до неї заговорить,
хто – зжене, а хто – покормить:
люд, що прагне до зірок
тест складає на добро.
