30.04.2011 20:08
-
347
    
  1 | 2  
 © Толік Панасюк

Гроза

Гримить. Перун на возі їде, 

Та десь колеса погубив. 

Сварог регоче, та не сміє 

Йому Ярило говорив, 

Що у Перуна пуста вдача, 

Вважає, що лиш він єдиний, 

Коханий у Дажбога син. 

Усі, крім нього, байстрюки. 

А тут оказія, у воза 

Коліс немає, то гримить. 

Боги терпіти вже не можуть 

І в раз, по небу в зрив. 

І реготом іде відлуння, 

Перун зі злості закипів, 

Схопив найбільшу блискавицю 

І кинув нею до богів. 

А ті втішаються що сили, 

І знову регіт, знову в зрив 

Емоцій і дурного сміху. 

А брат їх, чине подурів, 

На різні боки блискавиці 

Бездумно і без каяття 

Метає, кидає і плаче 

В безсилій розпачі своїй. 

Мороза в літі розбудив, 

Той холодом дихнув на нього 

І градом люто сипонув, 

За чортихався, ще раз плюнув, 

І знов собі старий заснув. 

Так пів години зловтішались, 

Поки Дажбог не зупинив: 

«Чому регочете, встидайтесь, 

Про що подумають внизу, 

Мої онуки, людські душі. 

Ви вже не діти, ви боги. 

Іди Ярило хліб ростити, 

А ти Свароже помагай, 

А пустуна і балагура 

Сьогодні вже не зачіпай». 



Дрогобич, 30. 04. 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.04.2011 23:41  Наталка Янушевич => © 

І не тільки це, "образи" не дабть спокою.

 30.04.2011 23:07  Наталка Янушевич => © 

То сьогоднішня гроза таке навіяла?