22.01.2018 12:40
для всіх
174
    
  5 | 5  
 © Оксана

Скажи...

Скажи, що там, за сотні кілометрів,

Удвічі повільніше час тече, 

І що нитки товстих зимових светрів

Не зігрівають втомлене плече…


Скажи, що за бар’єрами кордонів

Нерідне небо сіре й кам’яне, 

Що вечорами після днів-шаблонів

Ти іноді пригадуєш мене.


Скажи мені, що хочеться додому, 

Що міцно обіймаєш у думках, 

Що пити чай незатишно самому

Й одноманітне все на тарілках…


Скажи, що з тисяч образів жіночих

Тобі потрібне лиш моє лице

І що без мене надто темні ночі…

Скажи… Я хочу вірити у це.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.01.2018 08:55  Тетяна Белімова => © 

Дуже... Віра - це те, над чим ніхто не має сили. Ми віримо, отже, існуємо в духовному вимірі)

 22.01.2018 14:10  Каранда Галина => © 

++))))))))