Чужі слова псують слова думок
Чужі слова псують слова думок,
Псують легенько, спершу непомітно.
Он є той цвіт, і мов ось-ось розквітне,
Та тільки слово вб`є жагу зірок.
І струменить судинами вода,
Бо лиш вода змиває спрагу слова
Щоб врешті-решт вже не було нічого
І тільки в шкіру впилася б трава.
Тримати відстань - ось що треба. Відстань.
Хіба є щось цінніше власних стін?
Усі вже мрії впали із колін...
Вони давно таку шукали пристань.
Зрізає з тиші кров свою трава.
Для неї спека - зовсім не біда.
Немає моря.
Є лише вода.
Немає бруду, зате є слова.