Красива пані
Я бачив смерть лиш раз в житті.
Зустрілись ми, неначе випадково.
Зворушений до глибини душі,
Не смів промовити до неї слово.
Вона не пані з гострою косою,
І не стара карга у чорному уборі.
Вона велична, сповнена журбою
Світилася у полум’ї любові.
Красива жінка з чистими очима
В які пірнувши не дістанеш дна.
Вона, як вранішня молитва.
Початок. Ось її ім’я.
Лиш подихом мене ледь зачепила,
Зачарувала, закохала, відпустила.
Яка жага? Яка не переборна сила?
Коли дивився на її уста.
Не глянула і слова не сказала,
Грайливо так, у далечінь пішла,
І зникла. Напевно не простила,
Що закохалася у неї ще одна душа.
Дрогобич, 1. 05. 2011
