Голодомор. Поминальне.
Горить свіча,
І огортається журбою.
Осінній день промерзлою ходою
У серце стука.
Пам’ять про померлих.
Замучених голодним тридцять третім.
Тяжка гранітна брила
На грудях,
Як могила,
Як чорнота провалля,
Як онімілий жах.
Встають переді мною
Брати мої,
Незнані.
З благальними очима.
Без докору,
Без сліз.
Така страшенна пам`ять,
Що відмовляє розум
Сприйняти цю «милість Божу»
Десятки,
Тисячі,
Мільйони
Встають докором.
Вічним.
До мене,
До живих.
У полум’ї свічі,
З голодними очима,
Благають:
«Пом’яни».
І дуже сильно пече у грудях
Вогник,
Запалених свічок.
Я плакати не вмію,
Я плакати не можу в цей поминальний день.
Лиш біль і неминучість,
І повна безпорадність
Розгубленість, мара.
Холодний день осінній,
Похмурість неба
В похмурості землі
В обіймах
Не виплакане серце
Стискають.
Горить свіча,
І капає сльоза із воску
Молитвою
Перед Дажбогом,
Перед душею українського народу
За упокій.
Київ, 2004
